Творча зустріч

  Сьогодні, 19 березня, в школі розпочався Тиждень мистецтв. На творчу зустріч  в актовій залі зібралися учні 8-11 класів.

    Вчитель Карпенко І.М. розповіла про захоплюючий вид мистецтва - кіно і презентувала топ-10 кращих сучасних українських фільмів, які дістали схвальні відгуки глядача не лише в Україні, а й за її межами.

     Потім відбувся прем’єрний показ фільмів «Другий шанс» та «А, може, це любов…» режисера-аматора Гаркавенка Олександра, учня 9-А класу.  Перший фільм розкриває внутрішні проблеми людини, боротьбу з власними страхами і був знятий як домашнє завдання з предмету «Мистецтво».

     У фільмі «А, може, це любов…» чудово зіграли свої ролі учні 9-А класу Нетудихатка Аліна та Носенко Максим. Вони показали зародження світлого почуття між героями – школярами. Обидва фільми схвально були сприйняті глядачами. Всі переконалися, що в нашій школі є талановиті творчі учні!

Рада вітати Вас на своєму блозі

Будьмо знайомі:
Карпенко Ірина Миколаївна, 
вчитель образотворчого мистецтва Золотоніської загальноосвітньої школи №6. 

 Як відомо,  образотворче мистецтво – це мистецтво, що творить образи. Спробую і я створити свій власний  образ...  

Композиційним центром його, без сумніву, є любов до рідної землі, адже я – громадянка України.

                                      Завжди пишаюсь тим, що українка,
                                   що на прекрасній цій зросла землі.

                                 Де мова ллється, наче гра сопілки
                     і навесні щебечуть солов’ї.

 Українська культура для мене - найкраща в світі. Виховую любов і повагу до неї у своїх учнів. А науково-методична проблема, над реалізацією якої працюю, має назву: 

"Виховання національної самосвідомості засобами образотворчого мистецтва".

   Сюжет композиції доповнює моя освіта, яка  дозволила здобути найпотрібнішу у світі професію вчителя. За це я вдячна всім викладачам Уманського педінституту, який, до речі, закінчила з відзнакою.

    Тло, тобто середовище, що оточує зображуваного, - це мої колеги, у яких вчуся до цього часу. Для мене прикладом безмежної відданості роботі  є Заслужений учитель України, колишній вчитель образотворчого мистецтва нашої школи Галат Микола Васильович, досвід якого намагаюся впроваджувати у своїй роботі. І, звичайно, моя рідна шоста школа, багата своєю історією і традиціями. Уявляєте, їй уже 250 років. Колись у ній навчався Перший ректор Київського університету  Михайло Максимович.

      З ритмом пов’язую плинність років, відданих школі. Їх уже 25.
  Та все ж головним акцентом моєї композиції є урок. Намагаюся зробити його цікавим, сучасним і змістовним.

     Зі статикою не дружу. Навіть у відпустці. Тому більше 10 років організовувала незабутні поїздки учнів школи на берег мальовничого Дніпра в наметовий табір у Чехівці.
      Композиція мого життя досить динамічна: робота шкільного методоб’єднання, яке очолюю не один рік, участь у міських семінарах, виступи в художній самодіяльності, гра у волейбольній учительській команді. А нещодавно відкрила для себе ще одну гру – інтелектуальну. Наша команда виграла у брейн-ринзі суперкубок міського голови.

    Щодо симетрії – тут все в порядку. Бо маю сестру - близнючку, теж вчительку і теж учасницю минулорічного конкурсу «Учитель року».

      На фоні контрастів життя зрівноважую композицію любов’ю. Люблю свою роботу, дітей, які щиро віддячують мені заслуженими нагородами у  численних творчих конкурсах. Люблю мистецтво, яке, за висловом Пікассо, «змиває з душі пил буденного життя». Може, тому на виставці Передового педагогічного досвіду «Освіта Черкащини» представила свою роботу «Цікаві факти з історії мистецтва», яка була відзначена дипломом.
     Вважається, що хороша композиція – така, в якій нічого не хочеться змінити. Та все ж дозволю собі додати легку драпіровку поетичних рядків неповторної Ліни Костенко:

Митцю не треба нагород – його судьба нагородила.

Коли в людині є народ, тоді вона уже людина.