Тиждень мистецтв

ВИСЛОВИ ПРО МИСТЕЦТВО

Мистецтво змиває з душі пил буденного життя. Пабло Пікассо

Мистецтво невичерпне, як життя. Ромен Роллан

Мистецтво вимагає від людини повної пожертви. Мікеланджело Буанаротті

Мистецтво має сенс, якщо воно правдивіше за дійсність. Володимир Голобородько

Посилати світло в глибину людського серця – ось призначення митця. Роберт Шуман

Мистецтво – могутній засіб виправлення людської недосконалості. Теодор Драйзер

Усі види мистецтва служать найвеличнішому мистецтву – мистецтву жити на землі. Бертольд Брехт

Життя – це кращий, це єдиний учень мистецтва. Оскар Уайльд


ФОТОВИСТАВКА
"МИСТЕЦТВО НА БАРИКАДАХ"

 

 


ВИСТАВКА
"ОБРАЗ ЖІНКИ У ТВОРАХ Т.Г. ШЕВЧЕНКА" 


А що за дівчина була!

Так, так що краля! І не вбога,

Та талану Господь не дав,

А, може, й дав, та хтось украв

І одурив святого Бога!  Т.Г.Шевченко



У нашім раї на землі 

Нічого кращого не має,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим… Т.Г.Шевченко


  

Радіопередача до тижня образотворчого мистецтва«Шевченко- художник»


     Доброго ранку. Сьогодні понеділок 3 березня. Розпочинаємо нашу радіопередачу, яка підготовлена вчителями образотворчого мистецтва і присвячена художній творчості Тараса Григоровича Шевченка, двохсотріччя з дня народження якого ми відзначаємо 9 березня.

В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні...

      В історії українського оразотворчого мистецтва немало імен видатних художників. Та серед них  особливе місце займає Т.Г.Шевченко, митець, творча індивідуальність якого є навдивовижу багатогранною: поет, прозаїк, драматург. Однак, його полумяній душі замало було одних лише слів, нехай і вогненних, вона прагнула продовжити своє буття в барвах, лінії, пластиці
      Його невеликі за розміром полотна, акварелі, офорти, олівцеві рисунки наділені нев’янучою силою великого мистецтва. –
.
Художнику  немає  скутих  норм.
Він  —  норма  сам,  він  сам  в  своєму  стилі…
У  цей  столітній  і  стобальний  шторм
Він кинувсь  у буремні  гори-хвилі.

     Коли ж Шевченко встигав бути видатним живописцем і академіком-гравером, писати свої повісті і п’єси, займатися архітектурою, історією, археологією, досліджувати фольклор?  Як від хлопчика-сироти піднявся до вершин людської мислі?
     З дитинства Тарас прагнув до знань, до науки, але особливою пристрасною була в нього любов до малювання. Про це він писав у своєму вірші:
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду пятака-
Бо я було трохи не голе
Таке убоге-та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду.

     Сімнадцятирічним юнаком Шевченко разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта вирушив пішки до Петербурга. Поміщик, бажаючи мати власного художника, віддає Тараса навчатися до живописця Ширяєва. Шевченко опинився у гурті таких же, як сам, здібних молодих людей, які прагнули стати художниками.
        У ці роки художник створює кілька складних багатофігурних композицій на історичні теми. До них належить робота «Смерть Богдана Хмельницького», репродукція якої розташована у шкільному музеї образотворчого мистецтва. Шевченко зображує не просто національного героя, а святого воїна-мученика, який присвятив себе справі служінню народові, боротьбі за його свободу і незалежність.
     Найбільшого успіху в роки перебування у Ширяєва Тарас Шевченко досяг у жанрі акварельного портрета. Відомі його роботи Портрет Енгельгардта, Гребінки, Максимовича та інші.
     Коли  друзі нарешті викупили Тараса Григоровича  з кріпацтва, він стає студентом Петербурзької Академії мистецтв, де навчається у знаменитого Карла Брюллова. За роки навчання в Академії Шевченко тричі відзначається срібною медаллю. В ці роки малює картини «Марія», «Натурщиця».
Найвідомішою роботою художника стала картина «Катерина». Її назва походить від однойменної поеми, написаної Шевченком чотирма роками раніше. Цей твір створено з великою любов’ю до простої людини і  співчуттям до її страждань. Створюючи образ Катерини, художник орієнтувався на образ Сікстинської мадонни Рафаеля. Кожну постать, кожну  частину композиції Шевченко перетворює на символ.

      Постать Катерини- це образ Батьківщини-матері. Дід на полотні втілює сум поневоленого люду з приводу її долі, уособленням якої є відламана гілка з могутнього дуба, кинута на шлях. Вершник в мундирі, курява, смугастий стовп на тлі степу здаються чимось загрозливим, але скороминучим. А сонячний промінь, що протнув хмари, ніби віщує майбутнє. Це перший твір критичного реалізму в українському образотворчому мистецтві.
  
  Шевченко з великою любов’ю зображує чарівну красу природи України і протиставляє їй жахливе пригнічення селян поміщиками, виконуючи серію гравюр «Живописна Україна», які становлять цілий етап у розвитку українського образотворчого мистецтва.
     Царський уряд  заарештовує Тараса Шевченка, заборонивши писати й малювати. Але  протягом десятирічного заслання, всупереч царській забороні він невтомно працював, як художник. «Караюсь, мучусь, але не каюсь» - читаємо у його віршах. В засланні з новою силою розкрилася висока майстерність художника-пейзажиста. Він присвятив багато малюнків життю казахів. Всі вони виконані з любов’ю і співчуттям до  приреченого на злидні народу.

   Останні роки життя Шевченко багато часу приділяє графічній діяльності. Створює серію портретів, удосконалює виготовлення гравюр і створює високохудожні твори. За вагомий внесок у розвиток мистецтва художникові  було присвоєно почесне звання академіка.

      Усього завершених художніх творів Шевченка налічується біля 1000. Майже весь його спадок належить Національному художньому музею, що носить його ім’я.  А ще роботи Шевченка знаходяться  в постійній експозиції в Ермітажі, в Академії мистецтв у Петербурзі, Москві. Оригінали деяких малюнків є в Алма-Аті, Філадельфії.
Художній спадок Тараса Григоровича Шевченка - один з найдорогоцінніших скарбів українського народу, який ніколи не втратить своєї цінності для нащадків.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
твоя, Тарасе, звільнена земля.

У росяні вінки заплетені суцвіття.
До ніг тобі, титане, кладемо
Ми чуємо тебе, Кобзарю,
Крізь століття
Тебе своїм сучасником звемо.

Пісня “Шлях до Тараса»



ФОТОЗВІТ

  
 

 

 

 

 

 

 

 








Немає коментарів:

Дописати коментар